Контра взяла за горло післямайданну Україну

07 Dec 08 17:45:51 GMT

В історії України після 2004 року настав час чергової загрози реваншу підросійської контри. Незабаром нашу Державу очікує можливо один з найбільших наступів на здобутки Майдану. Усе скидається на те, що реальність повернення холуйсько-підмосковської і бандюцької влади як ніколи велика.

Ще не забутий смак вигод перебування при владі і керівництва державою в 2006 році. Успішне антидемократичне захоплення політичної влади на Сході і Півдні України, з закріпленням відповідних регіонів як "проросійських", також дає наснагу підросійським політичним силам. Дискредитувавші і зрадивші більшість цінностей Майдану, помаранчеві політичні сили своєю бездіяльністю і марнославством беззаперечно сприяли у накопичуванні сили підросійською контрою.

Останні, відчуваючи слабинку помаранчевих, скористались наданою їм "свободою" сповна. Безкарність антидержавницької діяльності проросійських політичних сил під маркою опозиційності не знала серйозного спротиву. Навпаки, навіть отримувала допомогу в рахунок оплати за їх участь на тій чи іншій стороні в міжусобно-політичних розбірках помаранчевих політиків. Замазались у цих торгах всі помаранчеві політики.

Почав естафету Ющенко з підписання Меморандуму, одного, другого. Потім ініціативу підхопила Тимошенко і оформила вже свій "меморандум" з проросійськими політичними силами відповідним голосуванням за відставку Уряду Єханурова. Славна вийшла помста за попереднє звільнення її з посади Прем'єр-міністра Президентом Ющенком.

Далі парламентські вибори 2006 року сплутали карти проросійцям і зафіксували перевагу політичних сил, які відносили себе до політиків Майдану. Міжусобиці двох основних складових цих сил: ющенківців і тимошенківців ще не настільки були їх попустили в очах виборців, щоб за процентною системою виборів влада у Верховній Раді опинилась би в руках проросійської контри.

П'ятій колоні Російської Федерації в Україні довелось виявити всій країні, без можливості виправдати, "засланих майданщиків"-соціалістів під проводом Мороза. Які, отримавши підтримку на виборах як помаранчеві, створили коаліцію з проросійськими Партією Регіонів і Комуністичною Партією України на основі антимайданних принципів.

Не затряслась рука Ющенка, який легітимізував цю коаліцію Універсалом і підписом під призначенням Януковича Прем'єр-міністром. Коли завідомо п'ята колона не збиралась виконувати ніякі Універсали. Проте зійшлись на спільному: їм потрібно до влади, а Ющенку щоб там не було Тимошенко. От і вдавали, одні, що вірять у виконання януковичами підписаних універсалів, а ті в свою чергу наче будуть їх виконувати.

Розплата Ющенка минула лиш завдяки розрахунку тимошенківців отримати владу після дострокових виборів. Котрі він призначив в результаті розпуску Верховної Зради, що взялась була заразом з проросійським курсом й імпічментувати непідходящого Москві Президента України. Проте й в цьому протистоянні Ющенко не зрадив традицій "прощати все бандюкам". Зокрема тим, які захоплювали генпрокуратуру, Конституційний Суд та побили працівників державної охорони.

Наглості, та не завзяття, вистачило тоді проросійцям, щоб силою беркута встановити в київських установах свою владу. А Ющенка це спасло від позору масового побиття солдатів строкової служби з Внутрішніх Військ, яких Кіхтенко за його наказом без зброї послав в кишачий озброєними беркутівцями і міліціонерами Цушка Київ для наведення порядку. Ніхто з організаторів спроби антиукраїнського перевороту так і не був покараний.

Забоялись усі бізнесові сторони закрутих оборотів конфлікту і втрати контролю над ситуацією. Підпорчений імідж у світі робив непривабливою втрату легітимності будь-якої влади, встановленою таким чином в Україні. Одним словом, Ющенко переживав за вигляд європейського демократа, а проросійцям світив розгром при подальшому розвитку конфлікту. На тому й зійшлись та домовились про дострокові Вибори-2007 року.

Незважаючи на згоду Ющенка позбавити прав голосувати заробітчан в консульських установах, загалом людей без приписки, все одно п'ята колона РФ в Україні не отримали більшості у Верховній Раді. Звісно, поправлена партійна система з закритими списками у виді голосування місць прописки, навіть без кріпацького талону, а не паспортів громадян України, зменшила вплив українців і підтримуючих більш проукраїнські сили на політику.

Помаранчеві тимошенківці, очистивши БЮТ за висловом Тимошенко від зрадників, які пішли в антикризову коаліцію, разом з ющенківцями, перетасованими в НУНС з просто Нашої України, безпечно затіяли коаліціаду одразу після оголошення результатів дострокових виборів 2007 р. Мінімальна перевага, необхідна для оформлення коаліції, стала столом торгу за посади, а не обставиною, що змушувала укріпляти політичний союз зосередженням над виконанням одної спільної великої реформи.

Так само, ділячи владу, нехтували загрозою безконтрольної діяльності п'ятої колони. І залучали її згадуваннями в інформаційних нападках на "партнерів" по коаліції. Мовляв, он ті, змовляються з підросійцями, з якими і курсом яких, вам, виборцям, обіцяли боротись і завдяки чому отримали ваші голоси. Проросійські політичні сили насміхались з такої коаліції, натякаючи на потрібність їх при владі. Посилання на досвід злагодженої роботи "антикризової коаліції" їм це дозволяло.

З створенням коаліції і призначенням Прем'єр-міністра міжусобно-політична боротьба серед колись помаранчевих політиків не закінчилась. Царські свити, повитворювані навколо основних лідерів, які формують виконавчу владу: Президента Ющенка і Прем'єра Тимошенко, всіма силами накаляли протистояння. Це співпадало з їх лакейським завданням здаватись найвірнішими, підтакуючи особистому несприйняттю між Ющенком і Тимошенко. Що гарно вписується в плани Кремля, зацікавленого в дестабілізації ситуації в Україні.

Як наслідок, сконцентрованість зусиль і Президента і Прем'єра продиктованих емоціями спрямувалась на зашкодження один одному, демонстрації усім зрадливості, непрофесіоналізму і т. п. протилежної сторони. Після чого такими й показатись і ющенківцям і тимошенківцям не в дивину. Водночас проросійські політичні сили на їх фоні виглядають солідними політиками. Якби не бандитські навички з впевненістю в депутатській безкарності, різниця відповідних вражень була б ще більшою.

В один прекрасний момент, співпадаючий з потребою надати допомогу Грузії, коаліція розвалилася. Тимошенко вирішила забрати в Ющенка останні можливості впливу і контролю за ситуацією в країні та передати їх базарній Верховній Раді, тобто відправити в нікуди. В обмін на підтримку з боку проросійських сил БЮТ здав мову і національну безпеку. Та на їх подив ющенківцям в НУНС-і вистачило голосів щоб вийти з фіктивної в такому разі коаліції.

Вдалий союз колишніх помаранчевих тимошенківців з проросійцями під час антиукраїнських і антипрезидентських голосувань спочатку очолювався БЮТ-ом і найбільше користі в отримані влади ніс саме йому. В додаток Москва ослабила тон критики персонально Тимошенко, благословляючи по-барськи спілку БЮТ і ПР. Так було до моменту оголошення другого розпуску Верховної Зради Президентом. Тепер вже тимошенківці опинились в політичному програші.

Попри повернення частини втрачених процентів прихильників, відголосуванням прийнятих напередодні антиукраїнських законів з проросійськими силами в Верховній Раді, для отримання влади на наступних виборах цього не достатньо. Підросійці, швидко зорієнтувавшись, виступили за нові вибори, розраховуючи мати більший відносний процент, ніж дискредитовані прозахідні сили. І покинули бютівців наодинці боротись за нерозпуск Верховної Зради.

Економічна криза в Україні, що збіглась в часі з фінансовою в Світі, протягла руку допомоги БЮТ-у, слугуючи аргументом необхідності працювати Верховній Раді над Антикризовими Законами. Але зацікавлення в проросійських сил до демонстрації працездатності депутатів не появилось. Критикувати бютівців і зокрема Тимошенко за безпринциповість і неадекватність реакції на стан в Україні було завеликою спокусою для них.

Довго невизначеність на майбутнє влади в Україні не протривала. Тимошенко з БЮТ-ом, будучи загнаною значною участю в міжусобицях, не мають іншого способу лишитись при владі, як піти на офіційне оформлення політичного союзу з проросійськими силами. Виграти вибори самостійно Блоку Юлії Тимошенко чи з допомогою створених штучних сателітів, які згодом приєднаються без умов до "землі", покищо є нереальним.

Мовчання і нешпетення Москви своїх васалів з неприхованої п'ятої колони РФ в Україні за дружбу з БЮТ свідчить про згоду на таку політичну спілку. Тим більше, що в даному разі ведуть підросійські політичні сили і мають можливість переважного висунення своїх вимог до такого політичного союзу. Чим і не баряться користуватись, виторговуючи якнайбільше за підтримку Прем'єрства Тимошенко та зацікавлених для бютівців сфер урядування.

Поки Ющенко з ющенківцями наївно надіються і стараються пропхати Плюща на посаду спікера, з неприхованим задоволенням і регіонали і бютівці тішаться майбутньою конституційною більшістю. До влади готуються старі кучмісти з Медведчуком. В суспільство вкидається інформація майбутнього поділу посад в коаліції БЮТ і проросійських сил. Щоб потім менше дивувались і дратувались, а пройшли цей етап нерозуміння що діється до часу фактичного зайняття влади.

Українське звісно піде під ніж п'ятої колони для задоволення Кремля. Більш проукраїнським залишкам в українській політиці знову буде відведення роль плакальників з опозиції. Та й то затикатимуть рота, щоб не вели "сепаратисткой деятельности против братней дружбы России и Украины вспоминая про Незалежность и с ней". Прихід до влади сил, які збираються реалізовувати підросійський курс відкине нашу країну назад на кілька років. Знищуючи останні живі ще здобутки громадян і тих, хто намагався щось повернути на краще в нашій державі, заохотившись після Майдану.

7 грудня 2008 р. 19:37

neznanijbrat

Контра взяла за горло післямайданну Україну