Профспілка на страйк прийшла не туди і не з тими
Провальний страйк профспілок 18 листопада показав неспроможність і неіснування справді захищаючих інтереси трудящих організацій в Україні. І справа не тільки в малій присутності страйкуючих з гаслами, які зачіпають мільйони людей. Ніяка авторитетність організаторів та методи залучення протестувальників внесли значну долю в нереалізацію страйку.
Говорити про хоч найменш успіх цієї акції не приходиться. Декількатисячний протест щодо проблем мільйонів навпаки заспокоїв владу. Розрахунок організаторів страйку на стихійність не виправдався ні найменшим чином. Вимоги їх також ніким до уваги не були взяті. Пошуміли, завдяки претензії на всеукраїнськість, і розійшлись, звільнивши місце черговим протестувальникам.
По іншому аукнутись бездіяльність профспілок протягом років і не могла. Коли сама назва "профспілка" сильно дискредитована. Тому щоб залучити людей до протесту під знаменами "профспілок" потрібно щось більше, ніж просто запрошення по реальним проблемам. Зокрема, авторитет. Отримати який можна доведеним відреченням від угодовства керівникам заводів і підприємств.
Чого в організаторів акції 18 листопада не спостерігалось. Тож їх наміри і заклики люди сприйняли з підозрою. Та ще більше з байдужістю, коли заклики до протесту появились на екрані телевізора у вигляді реклами. Відомість дороговизни рекламного часу на телебаченні переконала багатьох в нечистоті намірів організаторів страйку. Адже звикли вже, що подібна реклама-це інструмент грошовитих партій.
В свою чергу політичні сили, які себе охрещували неолігархічними і народно-бідними, при виході з своєю рекламою в кінці-кінців виявлялись чиїмось завданням, створюючи відповідний політичний фон. За таких самих підставних протестувальників прийняли і страйкуючих 18 листопада. Щоправда по ходу говорити з 100-процентною впевненістю, що цей страйк профспілок замовили не варто.
Звісно, звернення своїх вимог страйкуючих профспілок до державної влади, а не до власників заводів, є серйозним аргументом на користь замовленості. Бо завданням профспілки в першу чергу є боротись за права працюючих на підприємствах. Звільняють яких саме власники цих підприємств, які надприбутки попереводили закордон, а не Держава.
Проте пікетувати 18 листопада страйкарі вирішили Уряд. Звинувачення соціального спрямування про приведення мінімальної зарплати до рівня прожиткового мінімуму, зупинення зростання комунальних тарифів, інфляції безспірно дають їм на це право. Тільки чи врятує виконання всіх цих вимог, якщо їх позвільняють з роботи?
Тут же заразом була висунута вимога до Президента, який обіцяв 3-5 мільйонів робочих місць при кандидатстві, про створення 1-го мільйона робочих місць. Цілком доречне питання та, як і інші, знаходиться в компетенції влади. Але знову ж таки, чи цим має займатись профспілка? Хіба не її завдання-відстоювати існуючі робочі місця?
Офіси СКМ, групи "Приват", інших власників підприємств, де звільняють людей, залишились без страйкуючих. Найшвидше через страх і відчай щось від них добитись. Щоб якось дати вихід людському незадоволенню, великі боси дозволили людям пострайкувати біля установ державної влади. Слабке фінансування цієї акції, порівняно з вкладенням коштів в інші їх політичні проекти, свідчить як про вимушеність такого кроку, так і про брак зайвої готівки.
Не лиш ходіння "не під ті двері" дискредитувало страйкарів. І не те, що страйкувати взялись переважно з тих регіонів, що підтримували олігархів з Партії Регіонів. Які тепер звільняють людей, бачачи, що прибутки з прихватизованих об'єктів вичерпали себе. В будь-якому разі люди мають право на протест, коли притісняють. Тільки б про вишибайл не забували, а не лиш кляли, що не постелили м'яко, куди їх викидають.
Комуністичний елемент, присутній в складі страйкуючих, продемонстрував свою ниць поступком з бабою Параскою. Штовханиною, образами вони прогнали стару жінку. І чим це аргументували? Що вона отримує пенсію Героя України, звання яке отримала за особливу участь в Майдані? По класовості пенсіонерка не підійшла? Чи до зависті потрібно додати не належність до банди, де Симоненки на нетрофейних мерседесах і з депутатською зарплатою "в почете"?
Причин, як видно, провалитись страйку з голосною назвою "профспілковий" з загрозою стихійності було достатньо. В ході акції більшість з них і проявилась. Основним ж є два промахи страйкарів: направленість протесту лиш до Державної влади і не ставлення першочерговими вимог до власників підприємств, від свавілля яких і покликана захищати профспілка, та обмеження на об'єднання під гаслами страйку за політичними уподобаннями, що продемонстрував випадок з бабою Параскою.
Невідомо, яким шляхом підуть організатори при підготовці до наступного страйку. Та все таки хочеться щоб людей не дурили. Бо це не лиш лідери страйкують, а й люди. Провалений страйк 18 листопада мав стати уроком. Надіюсь організаторам, які задумують подібне, не потрібно буде ще одного, щоб зрозуміти, що більше грошей виділених на чергову акцію, не замінять нездурюючого напряму протесту і народної сили єдності, як під час Майдану.
19 листопада 2008 р. 21:01